Course 3

Спогад про Пласт в Коломияї 20- 30 рр.

Зі спогадів пластунки Ярослави-Дем'янчук Томич.

Друга половина 20-их років це був час буйного розквіту пластового життя в Коломиї. Пластова ідея стрімко поширювалася серед шкільної молоді. Це було покоління, що в ранньому дитинстві переживало короткі, але повні надії миті власної державності, що бачило її упадок і запам’ятало зв’язані з ним трагічні події. До пласту горнулися всі, що прагнули чогось кращого, що духом рвалися до висот, що бажали волі і щастя своїй нації. Пластова ідея оформлювала і спрямовувала в одне русло їхні юнацькі пориви. Адже в ім’я народу зобов’язувалися пластуни «плекати силу і тіла і духа», і, забуваючи про власні, особисті справи – «ширити красу і щастя по всій Україні». Яким легким і бажаним ставав обов’язок праці над собою в світлі високої мети: «Щоб нарід мій вольний могутній раз став»!.. Тому коломийські пластуни куреня ім. Марка Вовчка радо і добровільно відривали години сну зі свого відпочинку щоб щоденно вранці перед наукою на площі Народного Дому присвятити її на фізичні вправи під досвідченим проводом старшого пластуна, професора Романа Шипайла. Опікун пластового куреня ім. Марка Вовчка, професор Володимир Павлусевич, видатний педагог, ідейний громадянин, був зразком патріотизму, характерності і відданості в праці для молоді. Життєрадісний і товариський, мав він мав дуже сильний вплив на молодь, не тільки пластову, а взагалі шкільну. Як опікун пластової організації на терені «Рідної школи» в Коломиї, був ініціатором і душею постійної пластової праці по гуртках, святкових імпрез, весняних і осінніх мандрівок на природу. З початком весни починалося й практичне пластування на природі. Найчастіше відвідували Воскресінецьку гору. Через деякий час в гімназії була заснована пластова організація – цілий полк під проводом Мартинкова як сотника. Полк ділився на чотири сотні, сотні на чоти, а чоти на гуртки. Вона була дуже схожою на військову. Не треба було довго чекати на розв’язання Пласту саме в тих часах і обставинах. Зі спогадів Ярослави Демянчук-Томич: «Замовкли в Коломиї і по всій Україні пластові пісні. Де ви тепер, товаришки з юнацького куреня ім. Марка Вовчка? Скільки вас пережило воєнну хуртовину, а скільки – як незабутня Олеся Томич – загинули в темних тюрмах?» Ці слова, сказані вже в незалежній Україні, чудово висвітлюють ситуацію, в якій перебували тодішні члени Пласту.

Джерело http://www.kolomiya.plast.org.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=1

Позір, 55 курінь, струнко!

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Газетні статті, що трішки відображають діяльність станиці в період 1996-2001рр.

Після десятиліть забуття в 1990р. 25 коломийських гімназистів рушили в мандрівку до легендарного Сокола, землю біля якого ще в 1920р. віддав пластунам А. Шептицький. Серед перших, хто склав пластову присягу, були Михась Сорока, Роман Бдаціїїв, Анатолій Бабінський, Юрко і Ігор Непийводи. У липні-серпні 1992 року уже 40 коломийських прихильників Пласту відбували ви шкільний табір у селі Шипоті Косовського району. Осінню 1994 до Пласту приєдналася Лариса Бойцан, яка організувала в місті Улад пластунів новаків. Літній табір 1995р. відбувся на Болехівщині, пізніще команда з Коломиї брала участь у всеукраїнському платовому змазі «Орликіада-95».
Дарія Нечунаєва, упорядниця гуртка «Сизі вепри», «Вісник Коломиї» за 31.10.1996

Пішов я на пасіку вчора!

Наш вишкіл

З 15 по 25 серпня 1996 року в масиві Чорногора працював платовий табір, в якому відпочивали пластуни із Коломиї, Львова та Косова. Основним місцем таборування була полонина Гадино поблизу села Бистрень Верховинського району, звідки учасники вирушали в одноденні мандрівки на найвищі вершини України. В перший день, після відкриття табору, пластуни вирушили в гори, причому кожна станиця йшла своїм маршрутом. Пластуни з Коломиї пішли на гору Ребра, де повинні були зустрітися із львів’янами, дальше пішли через гору Шпиці. Це грандіозні плоскі скелі, своєю площиною паралельні схилу гори, на якій вони розташовані. Вийшовши на хребет, наша станиця пройшла по ньому на гору Ребра, а звідти – на ще один двотисячник, Гутин-Томнатик. Вітер забивав дихання, проте краєвиди були чудові. Другим був похід на Говерлу в день масового сходження. Через кілька днів ми йшли на Піп Іван (Чорна Гора). Була мряка, тож пейзаж був одноманітний. На горі стоїть покинута обсерваторія, збудована ще за Австро-Угорщини. За весь час табору була дощова погода. Тож за десять днів усі дуже скучили за домівкою, сонцем і теплом.
Антон Водяний, «людина і екологія» за 14.10.1996

Оля Хімко в своїй стихії! :-)

Сокіл – серце Пласту

Нещодавно я повернувся з пластового табору «Сокіл», що розмістився на горі Сехиліс. Це був мій перший табір. Він був напівмандрівним. Спочатку проходили дві мандрівки по 15км. (до митрополичих палат Андрея Шептицького та на вершину гори Сехиліс). Це було тільки підготовкою до триденної мандрівки на гору Сивулю. Ось там і почалося справжнє пластове життя. Варили їсти на вогні, спали у будинку лісника та холодних наметах. На наступний день зійшли на вершину гори. Всі були зачаровані гірськими краєвидами. Недаремно кажуть, що табори на Соколі - найкращі табори, а Сокіл – серце Пласту.
Андрій Борко, «Людина і екологія» за 14.10.1996р.

Хтось, може, тільки міряє побачити Криво рівню, скупатися в Черемоші, видряпатися на Чорний Грунь чи Ігрець. А пластуни не просто побували в цих місцях, вони жили тут своїм особливим таборовим життям. Звичайно ж, щовечора ватри, пісні та розваги. І щодня – щось цікаве й відмінне від учорашнього. Побували в селі Бабиному на косівщині. Там учителювала Леся Томич, зв’язкова ОУН, а тепер патронеса дівочого куреня юначок. В селі Бережниці оглянули місце, де колись була вілла Михайла Грушевського. Були й у музеї Франка в Криворівні. Легко здогадатися, що проби з мандрівництва пластуни успішно склали. У втіленні допомогли доброчинці Л. Грабець, І Панків, В. Санойца, В. Дувірак, М. Новицька, М. Боднарук. А перша в Коломиї пластунка-розвідувачка Павліна Діпонайте сказала: «Їхати з Карпат не хочеться. На чотирьох таборах за рік буваю і ще хочеться». «Коломийський вісник» за 29.10.1998

Дасссс! Такого в моїй службі ще не било! (Я.Мельничук)

Спогад про літо

Літо надовго запам’ятається коломийським пластунам, адже вони побували в таборі «Лицарі зруйнованого замку». Табір відбувався у с. Підвербівці та с. Нирків у липні. Одного сонячного дня було влаштовано турнір українського лицарства. а невдовзі пластуни вирушили до Раковецького замку біля Дністра. Опісля був переїзд у село Нирків, неподалік якого також є замок та костел XIV ст. пластуни мали можливість купатися у величезному рукотворному водоспаді, зробленому людськими руками 300 років тому. Також важливою подією було те, що подруги Дарка та Ліда відбули 10 таборів у своєму житті.
Ірина Ріпецька, «Вісник Коломиї» за 9.10.2001

Життя - це Свєта :-)

Джерело http://www.kolomiya.plast.org.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=2

При могилі Різуна. Чорний Ліс - Свято Весни - 2006!

Андрій, Назар та батько Ярослав!

Збір коштів "Серце до Серця-2006"

з любов'ю

Коломиє світку ти наш!